Про товариство
 

Новини

 

Історія

 

Соціальний розвиток

 

Благодійність і спонсорство

Виробництва
  Етилену і поліетилену
 

Хлорвінілу і каустичної соди

 

Продукція

Інвестиційні проекти
  Модернізація ВХМ

Комерційні пропозиції

Інформація ПрАТ "ЛУКОР"

Тендери

  Умови проведення
  Документація
  Оголошені тендери
  Інформація про переможців
Прес-релізи
Контакти
Регіон
  Місцеві новини
  Спортивні новини
"Нафтохімік"
  Спортивний клуб
  Футбольний клуб
Фотогалерея
"Калуський нафтохімік"
  Архів новин

 

 

На очищених водах… добре клює!

   Цех нейтралізації і очистки промислових стічних вод (НіОПСВ) ПрАТ "ЛУКОР" видніє добротними корпусами з дороги, що веде до управління нафтохімічних підприємств. Усім відомо, чим займаються цьому підрозділі зрештою, це вкладено в саму його назву. Але у повсякденних буднях цього колективу іноді трапляються дуже цікаві нюанси. Починалися вони не сьогодні в не вчора, а десятиріччя тому, коли, багато хто пам’ятає, посеред водойми з очищеною водою плавали лебеді, а тодішній керівники підприємства (тоді ще "Оріани") могли зачерпнути з басейну горнятко очищеної (від "хімії") води і… випити її.
   Цікавий об’єкт, правда? Він був таким, таким і залишився. Щодо лебедів, то, каже нинішній керівник цеху НіОПСВ Сергій Гандзюк, з яким ми зустрілися, з причини, про яку – нижче, вони дотепер час від часу сідають на територію очисних споруд. Ось і недавно пара облюбувала собі місце у шламонакопичувачі й провела в ньому п’ять діб. Про якість очищеної воли Сергій Богданович каже: може без боязні випити її склянку-другу. Але нема потреби в демонстрації цього. Та й, щоб не говорив, вода ця все-таки технічна.
   Але факт залишається фактом: цех НіОПСВ давно набув слави структурного підрозділу, що відіграє велику роль в здійсненні екологічних завдань. Все, що йде колектором з міста, і водогонів виробничих цехів ретельно очищається і після відстоювання в буферних ставках (про це розповідь окремо) скидається в Дністер.
   З якої ж все-таки причини ми зустрілися з начальником цеху НіОПСВ Сергієм Гандзюком? З простої і, може, трохи несподіваної: ЗАВТРА – День рибалки. Постараємося пояснити, який може бути зв’язок між цехом, його працівниками й керівником цеху зокрема, цікавими, як на наш погляд, фактами…
   …А в біотестері – риба кишить
   Сергій Гандзюк як начальник цеху ще молодий, бо працює на цій посаді лишень півроку року. Але на підприємстві вже давно – 23 роки відпрацював у цеху з виробництва хлорвінілу (остання тамтешня посада – начальник відділення). Запропонували очолити мало що знайомий цех – погодився. І не приховує, що було на перших порах нелегко, бо нова технологія, нова документація, нові регламенти… Освоювати технологію і розуміти процес допомагали колеги, особливо попередній начальник цеху Микола Симотюк. Та й досвід праці у цеху ВХ допомагав… Через півроку Сергій Богданович відчув, що багато чим збагатився. Особливо впевненістю, рівень якої підтримував завдяки колективу цеху, який, визначив для себе, дуже хороший.
   Це, так би мовити, преамбула. Але яке це має відношення до Дня рибалки? Навіть якщо врахувати, що сам Сергій Богданович вже зо двадцять років до таких себе не лишень зараховує, а й має певні досягнення (в розумінні рибного улову), то не в цьому зв’язок… Цех НіОПСВ має прямий зв’язок з рибою!.. І ось який.
   На території цеху є спеціальна споруда, якщо точніше, то гарно забетонований басейн, який називається біотестером. Ялиночки довкола басейну… Споруда ця заповнюється стічною водою уже після всіх видів очистки – фільтрації, третинних відстійників. Хто придивиться у цей басейн, побувавши вперше, – рота роззявить: в ньому кишить риба! Тепер здебільшого мальок, бо в цьому році біотестер очищали від водоростей і всю рибу виловили (у каністри – і на буферні стави). Але до очищення в басейні водилися і кілограмові карасі, окуні. Зрозуміло, що завелися тут риби без участі людини. Розмноження відбувається за участю диких качок та іншої птиці, яка сідає на плесо басейну, до того поплававши в інших природних водоймах… А ікра, приставши до ніжок птиці, й переноситься з басейну в басейн.
   Сергій Богданович пояснює, що мальок із біотестера по самопливом по колектору (діаметр 900-1200 мм) потрапляє і на буферні стави, що в селі Томашівцях. І перш ніж розповісти про них, наголошує, що робиться в цеху для того, щоб стічні води очищувалися якомога краще:
   – Ми розвиваємося за рахунок коштів, які виділяє "ЛУКОЙЛ". Відрадно, що компанія приділяє екології велику увагу. Завдяки їй включено в роботу декантерну центрифугу, барабанно-шнекові решітки (БШР). Тепер готуємося до повної реконструкції каркасно-зациклених фільтрів вартістю майже шість мільйонів гривень.
   До цього начальник цеху додає, що технологічний процес ведуть висококваліфіковані працівники, справжні професіонали. Для підтримки належного їх рівня проводяться заняття, на яких відбувається ознайомлення з новинками, що друкуються з популярних екологічних виданнях. А ще – співпраця зі спорідненими об’єктами, себто з колективами інших очисних споруд. Що є в них краще –запозичують. Водночас зі своїми набутками в очищенні стоків діляться.
   А відтак розмова пішла про буферні стави в селі Томашівцях, про їх призначення і, на що ми вже наголошували, про тих живих істот які їх облюбували…
   У водах ставу – лебеді, дикі качки, чайки. І навіть фламінго прилітав
   Не мають відбою обхідники буферних ставів і від рибалок. Ніякі застереження, якими обставлені береги водойм, не допомагають: приїжджають поодинці і групами, легковими авто, мотоциклами, велосипедами. Розкладають намети, смажать шашлики…
   – Ми би не мали права їх сюди пускати, – каже Сергій Богданович, – бо все-таки споруда – технічна. Для цього ставимо попереджувальні знаки. Але рибалок ніщо не стримує. Кажуть, що вода чиста, рибка добре ловиться і… смачненька. Якщо чесно, – щиро всміхається начальник цеху), то до того, як став працювати на очисних, і я не раз сюди з вудками приїжджав. І по кілограму риби виймав.
   Їдемо на стави в Томашівці. Бо недарма кажуть: краще раз побачити, ніж сім разів почути. По дорозі отримуємо від Сергія Гандзюка повну характеристику ставів:
   – Буферні стави – заключна ланка в очищенні стічних вод. Тут завершується весь біохімічний цикл і проходить повне природне доочищення нормативно очищених вод. Штучна споруда має прямокутну форму, яка по периметру обмежена земляною греблею і розподілена на дві секції. Довжина ставу – 400 метрів, ширина – 200 метрів, місткість – 80 тисяч кубометрів.
   Очищені води з цеху НіОПСВ самопливом по колектору спочатку поступають в буферний став, а далі – до річки Дністер. На колекторі встановлено 171 залізобетонний колодязь і три стальні дюкери переходу через річку.
   А ще буферні стави створені для того, щоб у разі виникнення аварійних ситуацій, повені) локалізували їх: забруднення, що не встигнуть пройти очищення, не потраплять у Дністер, бо є можливість перекрити їх вихід зі ставів на цілі дві доби.
   На ставах нас зустрів обхідник Іван Пилипчук, а всього їх тут працює четверо, позмінно. Видно, що вже сьогодні зроблено Іваном Ярославовичем: територія, що прилягає до водойм, обкошена, подекуди обрубані кущі. А ще в обов’язки обхідника входить доглядати за колодязями. Він контролює, щоб не було переливів. Якщо стоків з’явиться більше, довідкриває засувку.
   – А з рибалками не воюєте? – запитуємо.
   – Ніякі "війни" не допомагають (усміхається). Люблять ці місця, ніяк їх звідси не прогониш. Буває, по 50 осіб всідається з вудочками. А тут краса – дихається на повні груди. Шумить, переливаючись на гребені, вода. Сонечко сяє, та стара грушка кидає тінь, можна і під нею пересидіти. Колише вітами білокора береза. Багато верб. Цвітуть кущі. А посеред плеса плаває кілька пар чайок. Ну, хто скаже, що оцей став – це очищені води з найбільшого промислового підприємства Калуша?!
   Під ногами захрустіла шкаралупа яєць, знесених колись дикими качками. Їх, диких качок, каже обхідник, восени як назлітається, то – по всьому плесу. Сотнями. У полювальний сезон їх розганяють мисливці. А іншим разом – лебеді. Так, тут гніздилася кілька років пара лебедів. Вони не хочуть ділити територію ні з ким – усе має бути їхнім. були виводки: по три. по п’ять лебедят. Їх старші дотримували до зрілого віку, після чого проганяли: нехай шукають свої місця.
   – Кілька років тому до нас на стави з Бурштина прилетіли 52 лебеді, – каже обхідник Іван Пилипчук. – Це було взимку. А в січні цього року посеред нашого плеса плавали 32 лебеді. Наш став не замерзає, то вони з Бурштина – до нас.
   А ще, каже Іван Ярославович, над ставом кигичуть чайки, злітають дикі качки, а в ставі пірнають під воду пірникози. Та що ця птиця. Фламінго одного разу на плесо сів. Не кажучи вже про чапель…
   Над очеретом пролетіло кілька чайок. Всиджені місця. Сліди від вогнища. Поруч у колодязі вода ніби нуртує. Там крутиться рибка.
   – Я, – каже Сергій Гандзюк, – рибалити сюди не приїду, аби, як то кажуть, не подавати приклад. Але трохи нижче по течії Дністра, від Мошківець, куди стікають відстояні води з буферного ставу (там село Суботів Галицького району) присяду з вудочками.
   – Про що це свідчить? – всміхається начальник цеху. – А про те, що таки ловлю рибу у воді, яку скидаємо в ріку.
   …А береги буферного ставу рибалки і сьогодні обсядуть з вудочками. Від цього нікуди не дітися…

   Петро Шевчук.

 

          


2011. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" - переможець конкурсу на кращі будівлі і споруди України, збудовані і прийняті в експлуатацію в 2010 році за спорудження ВИРОБНИЦТВА ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ СУСПЕНЗІЙНОГО.

2007. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".

2007. ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „КАРПАТНАФТОХІМі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення..

2006-2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".

травень 2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.



жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.


червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”

квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.


Designed by Mak&ShV studio 
© Lukor