Про товариство
 

Новини

 

Історія

 

Соціальний розвиток

 

Благодійність і спонсорство

Виробництва
  Етилену і поліетилену
 

Хлорвінілу і каустичної соди

 

Продукція

Інвестиційні проекти
  Модернізація ВХМ

Комерційні пропозиції

Інформація ПрАТ "ЛУКОР"

Тендери

  Умови проведення
  Документація
  Оголошені тендери
  Інформація про переможців
Прес-релізи
Контакти
Регіон
  Місцеві новини
  Спортивні новини
"Нафтохімік"
  Спортивний клуб
  Футбольний клуб
Фотогалерея
"Калуський нафтохімік"
  Архів новин

 

 

Наші на "Ставролені": два місяці завзяття і напруги

   Як ми уже повідомляли, з Будьонівська (Ставропольський край, Росія) повернулася група спеціалістів ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" (шість осіб), яка впродовж двох місяців на нафтохімічному комплексі "Ставролен" допомагала тамтешнім нафтохімікам у роботі з відновлення виробництв і підготовки їх до пуску.
   З керівником групи начальник відділення піролізу виробництва етилену і поліетилену Василем Юрчишиним і його рідним братом апаратником піролізу Миколою Юрчишиним ми зустрілися в затишній калуській квартирі. Маленька і світленька, як промінчик, донечка Василя накладає на татову голову "корону" і пирскає сміхом, мов дзвіночком. Батько на це реагує сміхом – мале не бачило його два місяці, нехай пограється…
   А незабаром до братів приєднався третій учасник групи нафтохіміків яка допомагала відновлювати роботу цехів у Будьонівську, – начальник відділення піролізу Андрій Михайлюк. І почалася розмова, з якої випливали епізоди їх роботи на "Ставролені". Говорили хлопці, перебуваючи у доброму настрою: приїхали додому, як мовиться, із почуттям виконаного обов’язку.
   Вони прибули до Будьонівська о 2-ій годині ночі. Мікроавтобус "Тойота", відправлений за хлопцями до Мінеральних Вод, доставив їх до готелю "Невський". Крім уже названих, у готельні номери поселилися старший майстер зміни Богдан Білик, апаратник піролізу Віталій Ситник та апаратник газорозділення Валерій Овчар (усі, звісно, з виробництва етилену і поліетилену). А о пів на дев’яту ранку та ж сама "Тойота" з нашими хлопцями вже їхала на "Ставролєн".
   На комплексі на калушан вже чекав сам генеральний директор Володимир Жуков. Привітався. Розпитав, як було в дорозі. Одним словом, налаштував на працю. А вимагалося від хлопців, у кількох словах, включитися у процес підготовки цехів до пуску і їх нормальної роботи. Застосовуючи свій досвід, викластися, як то кажуть, на всі "сто".
   Їх розподілили по всьому виробництву. Перше враження? Специфіка майже така, як на рідному олефіновому. Багато що – ідентичне. Повним ходом ішли відновлювальні роботи (нагадаємо: у грудні 2011 року тут відбувся вибух з наступним загоранням, в результаті чого майже повністю було знищено цех газорозподілу етилену). Настроювали прилади. Хлопці перш за все знайомилися з усіма їхніми технологічними схемами (якраз завершувалася заміна на нову системи ведення технологічного процесу в операторній).
   Кожен отримав свою ділянку. Василь Юрчишин, наприклад, став "двійником-дублером" начальника відділення піролізу Олександра Дмитрієнка. Допомагав йому обслуговувати всі п’ять вогневих точок, ще й отримав у "навантаження" трубопровід з апаратами, який обслуговував самотужки. Крім цього, виконував завдання начальника цеху Олександра Чеснокова. "Заряд" на всю зміну отримували на оперативці перед її початком – від начальника цеху, начальників відділень.
   Не простіше було апаратникам Миколі Юрчишину та Віталію Ситнику. Особливо в останні два тижні, коли все готувалося до пуску. Їх ввели до складу змінного персоналу, бо бракувало провідних операторів. Хлопці настільки "вписалися", що годі було розпізнати, де місцеві, а де – приїжджі.
   Андрій Михайлюк аналогічно, як і Василь Юрчишин, працював на пару з начальником відділення котла Георгієм Ізотовим. Георгій Петрович, – людина вже старша, за плечима – досвід. Добре працювалося з ним Михайлюку…
   Було, зійдуться після роботи і, якщо випадала вільна хвилина, бо працювали почасти і в позаробочий час, розповідають, що у кого і як. Богдан Білик і Валерій Овчар, закріплені за начальником відділення і технологом цеху №2 (по-іншому – цеху газорозподілу етилену, де і стався вибух), ділилися своїми враженнями. Там, де вони працювали, вогонь після вибуху знищив майже все. Отож ішла заміна теплообмінної апаратури, запобіжних клапанів, регулюючих клапанів, клапанів-відсікачів, повністю розгерметизовували колони тощо.
   Не багато часу минуло, як наші хлопці повністю адаптувалися: йшли на роботу, як на свою, в Калуші. Під час розмови перевалювали слова - технологізми типу: "піднімали пічку", "ставили на випал", "закрутили котел".
   З котлом була морока через пропуски. Всі переживали. Навіть (що на них не схоже) німецькі спеціалісти. Річ у тому, що вони привезли й встановили повністю нову турбіну. Треба було добре "почаклувати", аби вона запрацювала…
   Майже кожного дня наші спеціалісти знаходили собі все нових друзів. Але були і "старі". Кільком з них (зокрема, Василеві Юрчишину, Богданові Білику, Валерію Овчару) вже доводилося працювати тут раніше із колегами-суміжниками. Василь Юрчишин, наприклад, був тут у 2007-му. З Олександром Дмитрієнком запізнався. А потім він і до нас до Калуша приїжджав на олефіновий – обмінятися досвідом роботи. І будьонівський апаратник Євген Гринюк був у Калуші. Не кажучи вже про старших за віком операторів, які приїжджали до Калуша перед пуском нашого олефінового ще 25 років тому…
   А напруга в цехах комплексу була високою… Начальник виробництва Сергій Горкавий, було, затримувався до 3-ої години ночі. Контролював. На обличчі – відбиток переживань. І його заступники, і заступники генерального директора Жукова тут – Гармашев, Валькович. Ба, що заступники!.. Сам генеральний тут. Щодня – по три оперативки. З 8-ої години ранку до 7-ої години вечора – по п’ять обходів. Звичайно, не обминав Жуков і наших хлопців. Зайде в операторну, простягне руку для привітання. Цікавиться: "Розкажи, як у тебе? Як іде процес? Скільки йде сировини? Яка температура? Який тиск?". І після того, як наш, зокрема Микола Юрчишин, відповість, генеральний задоволено вітає: "Молодець!" Ще й руку потисне. Дуже задоволений був нашими спеціалістами.
   Вже йшло до пуску. У четвер, 20 вересня, на дві печі подали сировину. Тримали їх в такому режимі добу. Наступного дня задіяли ще одну піч. "Закрутили" пірогазову турбіну, а водночас і ще одну піч. Запрацювала 11 піч, куди подали ШФЛВ (широка фракція легких вуглеводнів)… Пішло!..
   Генеральний директор комплексу Жуков особисто прощався з нашими спеціалістами у своєму кабінеті. Кожному щиро тиснув руку, дякуючи за відчутну допомогу в дуже відповідальний для підприємства період. І… Запропонував приїхати ще. Недовго затримуючись удома – через тиждень – другий. Річ у тому, що в колектив ставроленівців влилися багато молодих людей. Їх потрібно навчити. Василь Юрчишин каже: ці місцеві хлопці, які працювали з нашими пліч-о-пліч, за оцей двомісячний період набралися від них досвіду, що десь на 60 відсотків стали готовими до самостійного обслуговування апаратів.
   Їхати чи не їхати нашим до Будьонівська повторно – вирішувати не їм. Хоча… Вони б не перечили. Росіяни – дуже гостинні люди. Вони надавали калушанам можливість переговорити, коли потрібно, по телефону з домашніми (телефон був у Василя Юрчишина: хочеш подзвонити – будь ласка). Організовували для хлопців екскурсії – до Кисловодська, Єсентуків, в інші курортні місця. Рибалку забезпечили охочим (на озері Вовчі Ворота). Богдан Білик і Микола Юрчишин ловили стільки коропів, карасів, білого амура і особливо вобли, що могли поділитися і з колегами, зокрема Олександром Дмитрієнком, який нерідко відвідував хлопців у готелі.
   …Зрозумілі нинішні почуття хлопців: залишили після себе добрий слід в Будьонівську, ще раз заявивши там, на спорідненому підприємстві, про високу марку "КАРПАТНАФТОХІМу".

   Петро Шевчук.

          


2011. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" - переможець конкурсу на кращі будівлі і споруди України, збудовані і прийняті в експлуатацію в 2010 році за спорудження ВИРОБНИЦТВА ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ СУСПЕНЗІЙНОГО.

2007. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".

2007. ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „КАРПАТНАФТОХІМі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення..

2006-2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".

травень 2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.



жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.


червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”

квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.


Designed by Mak&ShV studio 
© Lukor